Режими трудової зайнятості в Україні: Повна, Часткова, за Годинами та Договором ЦПХ
Що таке неповний робочий день?
Неповний робочий день — це форма трудової зайнятості, за якої працівник працює менше звичайної кількості годин, установленої для повного робочого тижня. В Україні, згідно з Кодексом законів про працю України, повний робочий тиждень становить 40 годин (8 годин на день) для п’ятиденного робочого тижня та 24 години (12 годин на день) для дводенного робочого тижня. За неповної зайнятості працівник відпрацьовує менше годин на тиждень, а іноді — навіть менше днів на тиждень.
Як працює неповний робочий день?
Неповний робочий день запроваджується на підставі угоди між працівником і роботодавцем. Відповідно до статті 20 Кодексу законів про працю України, ця угода має бути оформлена письмово та містити інформацію про кількість відпрацьованих годин, графік роботи і умови оплати праці. Працівник і роботодавець зобов’язані дотримуватися умов угоди.
Працівники, які працюють на неповний робочий день
На неповний робочий день можуть працювати різні категорії працівників, зокрема батьки, студенти, люди з інвалідністю, а також ті, хто обирає такий режим роботи з особистих чи професійних міркувань. Неповний робочий день забезпечує гнучкість і дозволяє задовольнити різноманітні потреби працівників.
Види роботи з частковою та повною зайнятістю
В Україні існують різні варіанти неповної зайнятості, зокрема робота зі скороченою кількістю годин на день, тиждень чи місяць. Також поширений гнучкий робочий тиждень, коли працівникові надається можливість обирати дні та години для роботи. Повна зайнятість передбачає виконання норми годин, установленої для конкретної посади чи галузі.
Кодекс законів про працю України регулює правила і норми як часткової, так і повної зайнятості, а також установлює права й обов’язки працівників і роботодавців. Тому при роботі на неповній зайнятості важливо ознайомитися з відповідними розділами Кодексу та укласти письмову угоду з роботодавцем з урахуванням установлених законодавчих норм.
Повна зайнятість, часткова зайнятість та робота за сумісництвом — це різні види трудової зайнятості, які регулюються Кодексом законів про працю України. Розгляньмо кожен із них та зазначимо відповідні статті Кодексу:
Повна зайнятість — це режим роботи, за якого працівник виконує норму годин, установлену для конкретної посади чи галузі. В Україні повний робочий тиждень зазвичай становить 40 годин для п’ятиденного робочого тижня.
Відповідна стаття: Стаття 4 «Нормований робочий час» Кодексу законів про працю України.
Часткова зайнятість — це форма трудової зайнятості, за якої працівник виконує норму годин, меншу за норму при повній зайнятості. В Україні часткова зайнятість може передбачати роботу меншої тривалості, ніж установлено для повного робочого тижня.
Відповідна стаття: Стаття 18 «Неповний робочий час» Кодексу законів про працю України.
Робота за сумісництвом — це вид трудової діяльності, за якого працівник має два або більше місць роботи одночасно. Він може працювати як на повну, так і на часткову ставку на кожному місці роботи.
Відповідна стаття: Стаття 23 «Кілька трудових договорів» Кодексу законів про працю України.
Погодинна робота — це режим роботи, за якого працівник виконує роботу на основі погодинної оплати, а не фіксованої норми робочого часу.
Відповідна стаття: Стаття 15 «Почасова оплата праці» Кодексу законів про працю України.
Договір цивільно-правового характеру (договір ЦПХ) — це форма угоди між працівником і роботодавцем, яка може передбачати різні умови трудових відносин, зокрема оплату та режим роботи. Проте такі договори не визнаються трудовими і не надають працівникам повного спектра гарантій, як трудові договори.
Відповідна стаття: Стаття 22 «Договір цивільно-правового характеру» Кодексу законів про працю України.